Напередодні Дня Перемоги, 8 травня 2019 року Золотоколодязька сільська рада відзначила День пам’яті і примирення в честь всіх всіх жертв Другої світової війни 1939-1945 років. Символом відзначення став червоний мак.На вшанування загиблих воїнів присутніми були запалені свічки пам’яті та покладені квіти та вінки.

9 травня 2019 року на території Золотоколодязької сільської ради, біля Пам’ятника загиблим воїнам односельчанам, відбувся мітинг-реквієм з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

            Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті. 74 роки віддаляє нас від травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найкровопролитнішої в історії людства війни. Але безсмертний подвиг переможців, які відстояли свободу і незалежність своєї Вітчизни, принесли свободу народам поневоленої Європи – не підвладний часу.

            На мітингу зі словами глибокої поваги до ветеранів війни, а також вітанням з великим святом Днем перемоги до всіх присутніх звернулись: сільський голова Тетяна Сидоренко, голова ветеранської організації Золотоколодязької сільської ради Василь Сокол, директор Золотоколодязянської ЗОШ І-ІІІст. Оксана Солоп, начальник служби у справах дітей Добропільської райдержадміністрації Лариса Грібаускас.

            Учні Золотоколодязянської ЗОШ І-ІІІст. поздоровили присутніх концертною програмою, присвяченою Дню пам’яті полеглих у Другій світовій війні.

            Почесне право зачитати імена загиблих воїнів односельців було надано депутату Золотоколодязької сільської ради, вчителю – Миколі Кулішову.

            Хвилиною мовчання всі присутні на мітингу вшанували пам’ять тих, хто загинув в роки Другої світової війни.

            В знак пам’яті та шани відбулося покладання вінків та квітів до підніжжя братських могил, обелісків, пам’ятників по всій сільській раді загиблим у роки війни 1939-1941р.р.

Стала пам’ять людська обеліском
Плането наша:
Села і міста,
І вічне небо, і вода пречиста,
Моря величні,
І земля свята –
Аби народ мій похитнувсь, не вистояв,
І випустив із рук свій меч і стяг,
І, двадцять міліонів поховавши,
Не повалив до ніг своїх рейхстаг, -
Яким воно було б, сьогодні наше?
Братів згадаймо, поцілуймо матір,
І пригорнімо воїнів – батьків
І вчімось їхні рани шанувати,
Бо нас би з вами просто не було,
Ми не топтали б ряст на цьому світі.
Сини солдатські, повоєнні діти,
Схилім перед солдатами чоло.
Г.Світлична

1234567891